Упоминания о Чернобыле в Летописях
ЛІТОПИС РУСЬКИЙ. Початок княжіння Мстиславового в Києві. Роки 1126 — 1146. 11.VIII 1127 Того ж року послав князь Мстислав із братами своїми многих [воїв] на 2 Кривичів чотирма путями: Вячеслава [Володимировича] із Турова, Андрія [Володимировича] з Володимира, Всеволодка [Давидовича] з Городна, Вячеслава Ярославича з Клечеська; їм повелів він іти до [города] Ізяславля. А Всеволоду Ольговичу повелів іти зі своїми братами на [город] Стрежев, до [города] Борисова. [Воєводу] Івана Войтишича він послав із торками, а сина свого Ізяслава із Курська з його військом послав на [город] Логожськ, а другого сина 2 свого Ростислава послав зі смольнянами /184/ до [города] Друцька, сказавши їм: «В один день усім зробити напад, місяця серпня в одинадцятий день» 3.
ЛІТОПИС РУСЬКИЙ. Роки 1185— 1195. Поч. зими 1193/4 Тої ж зими, нарадившись, ліпші мужі в чорних клобуках приїхали до Ростислава до Рюриковича і стали йому мовити: «Поїдь, княже, з нами на вежі половецькі, нагода тобі є. А в отця ми б тебе просили, та прочули ми єемо, що отець хоче йти на Литву чи мало де, і через той похід він не пустить тебе. А такої нагоди тобі ніколи не буде». Ростислав Рюрикович, уподобавши річ їх [і] порадившися з ними, вборзі поїхав з ловів од [города] Чорнобиля в Торчський, не сказавши отцю. А по дружину свою він послав [гінця], сказавши дружині своїй: «Нагода нам є, поїдем на половців. Поки в отця мойого буде похід, то ми туди з’їздимо».
Летопись по Воскресенскому списку. — СПб, 1856. — с. 240-241. А СЕ ИМЕНА ГРАДОМЪ ВСЂМЪ РУССКЫМЪ, ДАЛНИМЪ И БЛИЖНИМЪ. А се грады Кіевьскіе: Дверенъ, на Рши Корсунь, Треполь, на ДнЂпрЂ Каневъ, Глинескъ , Переславль Русскый , Юрьевъ , ПересЂченъ , на СтугнЂ Василевъ , Ђлгородокъ, на ДнЂпрЂ Чернь, городъ Кіевъ, древянъ, на ДнЂпрЂ, а церкви святая Богородица Десятинная каменнаа была о полутретьятцати връсЂхъ, а святаа Соθіа о двунатцати връсЂхъ ; Вышегородъ, Мирославиць, Тмутораканъ, Остреческый, на ДеснЂЧръниговъ, Омелникы, Сновескъ, Брянческъ , Рястовечь , Унеятинъ , Новъгородъ СЂверьскый , Трубьческъ , Путивль , на СемЂ Рылескъ, Курескъ на ТускорЂ, Коршевъ на СоснЂ; а на СулЂ: СнЂгородъ, Сокнятинъ, Грошинъ, Чемосовъ, УтЂшковъ, Синець, Кляпецъ, Роменъ, Ковыла, Ковыла, Вороно, Салъ, Песьи Кости, ХотЂнъ; на ПьслЂ Ничанъ, Городище, Лошаци, Жолважь, на ВорсклЂ Хотмысль, Чечерескъ, Тетеринъ, Попова гора, Пропошескъ, Дроковъ, Гомій, РЂчица, Могилевъ, Быховъ, Лучннъ , Рогачевъ, СтрЂчивъ, Любець, Навозъ, на Припети Чрънабыль, Копылъ, Мозырь, Переровъ, Смединъ, Туровъ, на МетлицЂИвановъ, Вручьи, Житомель, Кочеречь .
Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов. А СЕ ИМЕНА ВСЂМ ГРАДОМ РУСКЫМ, ДАЛНИМ И БЛИЖНИМ. А се Киевьскыи гроди: Дверенъ на Рши, Корсунь, Треполь на ДнепрЂ, Каневъ, Глинескъ, Переяславль Русскыи, Юрьевъ, ПересЂченъ, Василевъ на СтугнЂ, БЂлъгород на РпенЂ, Чернъгород, Киевъ, деревянъ, на ДнепрЂ; а церкы: святаа Богородиця десятиннаа, камена, была о полутретьятцати версЂх; а святая Софиа о 12 версЂх. Вышегород, Милославици, Тмуторокань, ОстрЂчьскыи, на еснЂЧерниговъ, ОмЂлники, Сновескъ, Брянескъ, Ростовець, Унеятинъ,Новгород СЂверьскыи, Трубческъ, Путивль на СЂми, Рылескъ, Курескъ на ТускорЂ, Коршовъ на СоснЂ. А на СулЂ , Снепород, Съкнятин, Грошинъ, Чемесовъ, УтЂшковъ, Синеч, Кляпечь, Роменъ, Ковыла, Ворона, Салъ, Песьи кости, ХотЂнь. А на ПьслЂ Ничян, Городище, Лошици, Биринъ, Жолважь, на ВоръсклЂХотмышль, Чечерескъ, Тетеринъ, Попова гора, Пропошескъ, Дроковъ, Гомии, РЂчиця, Могилевъ, Быховъ, Лучинъ, Рогачевъ, СтрЂшинъ, Любечь, Навозъ, на ПрипетЂ Чернобыль, Копыль, Мозырь, Переровъ, СмЂдинъ, Туровъ, на Метлици Ивановъ, Вручии, Житомель, Коречь.
Н.М.Карамзин. История государства Российского «[1158 г.] ….. Верный Отрок Княжеский остановил его: ибо народ уже снял с себя личину, грозно вопил на Вече и лил кровь Бояр, преданных Глебовичам. Ростислав, соединив дружину, удалился в Минск к брату Володарю; а Рогволод, подкрепленный силою Князя Смоленского, отнял Изяславль у Всеволода Глебовича и предписал мир его брату: остался Князем Полоцким, дал Всеволоду Стрежев, Изяславль Брячиславу Васильковичу и восстановил тишину кратковременную. Володарь, третий сын Глебов, воевал тогда с Литвою: братья присягнули за него в верном исполнении мирных русловий….».
|
