З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
( Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 16, ст.200 )
{ Вводиться в дію Постановою ВР N 797-XII ( 797-12 ) від 28.02.91, ВВР, 1991, N 16, ст.201 }
{ В редакції Закону N 2001-XII ( 2001-12 ) від 19.12.91, ВВР, 1992, N 13, ст.178 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2532-XII ( 2532-12 ) від 01.07.92, ВВР, 1992, N 37, ст.543 Декретами N 12-92 від 26.12.92, ВВР, 1993, N 10, ст.76 N 29-93 від 26.03.93, ВВР, 1993, N 20, ст.217 N 43-93 від 30.04.93, ВВР, 1993, N 26, ст.281 Законами N 3180-XII ( 3180-12 ) від 05.05.93, ВВР, 1993, N 26, ст.277 N 3285-XII ( 3285-12 ) від 17.06.93, ВВР, 1993, N 29, ст.305 N 3328-XII ( 3328-12 ) від 29.06.93, ВВР, 1993, N 32, ст.343 N 126/95-ВР від 06.04.95, ВВР, 1995, N 16, ст.111 N 498/95-ВР від 22.12.95, ВВР, 1996, N 3, ст. 11 N 96/96-ВР від 22.03.96, ВВР, 1996, N 16, ст. 71 N 230/96-ВР від 06.06.96, ВВР, 1996, N 35, ст.162 N 581/96-ВР від 11.12.96, ВВР, 1997, N 6, ст. 45 N 404/97-ВР від 27.06.97, ВВР, 1997, N 33, ст. 207 N 796/97-ВР від 30.12.97, ВВР, 1998, N 21, ст. 109 N 378-XIV ( 378-14 ) від 31.12.98, ВВР, 1999, N 8, ст.59 N 563-XIV ( 563-14 ) від 25.03.99, ВВР, 1999, N 19, ст.174 N 1458-III ( 1458-14 ) від 17.02.2000, ВВР, 2000, N 14-15-16, ст.121 }
{ Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні Конституційного Суду N 12-рп/2000 ( v012p710-00 ) від 25.10.2000 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами N 2120-III ( 2120-14 ) від 07.12.2000, ВВР, 2001, N 2-3, ст.10 N 2399-III ( 2399-14 ) від 26.04.2001, ВВР, 2001, N 27, ст.134 N 2400-III ( 2400-14 ) від 26.04.2001, ВВР, 2001, N 30, ст.140 N 2638-III ( 2638-14 ) від 11.07.2001, ВВР, 2001, N 44. ст.230 N 3054-III ( 3054-14 ) від 07.02.2002, ВВР, 2002, N 29, ст.199 N 429-IV ( 429-15 ) від 16.01.2003, ВВР, 2003, N 10-11, ст.87 N 1767-IV ( 1767-15 ) від 15.06.2004, ВВР, 2004, N 36, ст.445 N 2321-IV ( 2321-15 ) від 12.01.2005, ВВР, 2005, N 9, ст.181 N 2454-IV ( 2454-15 ) від 03.03.2005, ВВР, 2005, N 16, ст.259 N 2603-IV ( 2603-15 ) від 31.05.2005, ВВР, 2005, N 25, ст.338 N 3108-IV ( 3108-15 ) від 17.11.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.18 N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 9, N 10-11, ст.96 N 3421-IV ( 3421-15 ) від 09.02.2006, ВВР, 2006, N 22, ст.199 N 231-V ( 231-16 ) від 05.10.2006, ВВР, 2006, N 49, ст.485 N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006, ВВР, 2007, N 7-8, ст.66 }
{ Додатково див. Рішення Конституційного Суду N 6-рп/2007 ( v0a6p710-07 ) від 09.07.2007 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007, ВВР, 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78 - зміни діють по 31 грудня 2008 року N 259-VI ( 259-17 ) від 10.04.2008, ВВР, 2008, N 24, ст.232 }
{ Додатково див. Рішення Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами N 1276-VI ( 1276-17 ) від 16.04.2009, ВВР, 2009, N 38, ст.535 N 1760-VI ( 1760-17 ) від 15.12.2009, ВВР, 2010, N 8, ст.62 N 2756-VI ( 2756-17 ) від 02.12.2010 }
Чорнобильська катастрофа торкнулася долі мільйонів людей. У багатьох регіонах, на величезних територіях виникли нові соціальні та економічні умови. Україну оголошено зоною екологічного лиха. Створення системи надійного захисту людей від наслідків Чорнобильської катастрофи потребує залучення значних фінансових, матеріальних та наукових ресурсів. Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення. { Преамбулу доповнено абзацом другим згідно із Законом N 230/96-ВР від 06.06.96 }
Р о з д і л I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Мета та основні завдання Закону
Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території. Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципах: пріоритету життя та здоров'я людей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, повної відповідальності держави за створення безпечних і нешкідливих умов праці; комплексного розв'язання завдань охорони здоров'я, соціальної політики і використання забруднених територій на основі державних цільових програм з цих питань та урахування інших напрямів економічної та соціальної політики, досягнень в галузі науки та охорони навколишнього середовища; { Абзац третій частини другої статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3421-IV ( 3421-15 ) від 09.02.2006 } соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; використання економічних методів поліпшення життя шляхом проведення політики пільгового оподаткування громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та їх об'єднань; здійснення заходів щодо професійної переорієнтації та підвищення кваліфікації постраждалого населення; забезпечення координації діяльності державних органів, установ, організацій та об'єднань громадян, що вирішують різні проблеми соціального захисту постраждалого населення, а також співробітництва і проведення консультацій між державними органами і постраждалими (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з соціального захисту на місцевому та державному рівнях; міжнародного співробітництва в галузях охорони здоров'я, соціального захисту, охорони праці, використання світового досвіду організації роботи з цих питань. { Стаття 1 в редакції Закону N 230/96-ВР від 06.06.96 }
Стаття 2. Визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій
Залежно від ландшафтних та геохімічних особливостей грунтів, міри перевищення природного доаварійного рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі, пов'язаних з ними ступенів можливого негативного впливу на здоров'я населення, вимог щодо здійснення радіаційного захисту населення та інших спеціальних заходів, з урахуванням загальних виробничих і соціально-побутових відносин, територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони. Такими зонами є: 1) зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році; { Офіційне тлумачення положення пункту 1 частини другої статті 2 див. в Рішенні Конституційного Суду N 12-рп/2000 ( v012p710-00 ) від 25.10.2000 } 2) зона безумовного (обов'язкового) відселення - це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/км2 та вище, або стронцію від 3,0 Кі/км2 та вище, або плутонію від 0,1 Кі/км2 та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період; 3) зона гарантованого добровільного відселення - це територія з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/км2, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км2, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км2, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період; 4) зона посиленого радіоекологічного контролю - це територія з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 1,0 до 5,0 Кі/км2, або стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/км2, або плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/км2 за умови, що розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів перевищує 0,5 мЗв (0,05 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період. { Частина друга статті 2 в редакції Закону N 2532-12 від 01.07.92 } Додаткові критерії забрудненості грунту радіонуклідами можуть встановлюватись Національною комісією радіаційного захисту населення України з наступним затвердженням Верховною Радою України. { Частина третя статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 230/96-ВР від 06.06.96 } Критерії, за якими провадиться розмежування категорій зон, встановлюються Національною комісією по радіаційному захисту населення України. { Частина четверта статті 2 в редакції Закону N 2532-12 від 01.07.92 } Межі цих зон встановлюються та переглядаються Кабінетом Міністрів України на основі експертних висновків Національної комісії радіаційного захисту населення України, Національної Академії наук України, спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади у сфері охорони здоров'я, з питань ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, аграрної політики, охорони навколишнього природного середовища за поданням обласних Рад і затверджуються Верховною Радою України. { Частина п'ята статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законами N 230/96-ВР від 06.06.96, N 231-V ( 231-16 ) від 05.10.2006 } Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, та дані щорічних дозиметричних паспортизацій із зазначенням очікуваних доз опромінення населення оприлюднюються Кабінетом Міністрів України один раз на три роки, починаючи з 2009 року. { Статтю 2 доповнено частиною згідно із Законом N 259-VI ( 259-17 ) від 10.04.2008 } Карти зазначених зон, перелік населених пунктів, віднесених до цих зон, та дані щорічних дозиметричних паспортизацій із зазначенням очікуваних доз опромінення населення один раз на три роки публікуються в загальнодержавних та регіональних друкованих засобах масової інформації і зберігаються у відповідних центральних та місцевих органах державної влади. { Частина сьома статті 2 в редакції Закону N 259-VI ( 259-17 ) від 10.04.2008 }
Стаття 3. Умови проживання і трудової діяльності населення без обмежень за радіаційним фактором
Умовою проживання і трудової діяльності населення без обмежень за радіаційним фактором є одержання додаткової за рахунок забруднення території радіоактивними ізотопами дози, яка не перевищує рівня опромінення 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік. В'їзд у зони відчуження і безумовного (обов'язкового) відселення для постійного проживання забороняється. Проживання населення у цих зонах дозволяється лише до завершення відселення. Порядок в'їзду для постійного проживання в зону гарантованого добровільного відселення визначається спеціальним рішенням Кабінету Міністрів України. Направлення молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів, професійних навчально-виховних закладів для роботи в зонах відчуження, безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення без їх згоди забороняється. { Частина третя статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 230/96-ВР від 06.06.96 }
Стаття 4. Підстави для відселення та право на самостійне переселення громадян з територій, які зазнали радіоактивного забруднення
Підставами для відселення громадян з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, є положення Концепції проживання населення на територіях України з підвищеними рівнями радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Етапи відселення визначаються Концепцією. Населення, яке проживає у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, підлягає обов'язковому відселенню. Кожен громадянин, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, має право на підставі наданої йому об'єктивної інформації про радіаційну обстановку, дози опромінення і можливі їх наслідки для здоров'я самостійно приймати рішення про дальше проживання на цій території чи відселення. Громадянам, які прийняли рішення про виїзд із зони гарантованого добровільного відселення, створюються умови для відселення. Право на самостійне переселення (до створення умов для відселення) мають громадяни, які проживають у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, а також сім'ї, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, у складі яких є вагітні жінки або діти до 18 років, за умови, що вони за медичними показниками, які визначаються Міністерством охорони здоров'я України, проживати в цій зоні не можуть, або у разі перевищення індивідуальної ефективної еквівалентної дози опромінення людини понад 70 мЗв (7 бер) за життя. { Частина п'ята статті 4 в редакції Закону N 2532-12 від 01.07.92 } Громадяни, які відселяються або самостійно переселяються, користуються компенсаціями, передбаченими цим Законом. Відселення та самостійне переселення дозволяється лише у місцевості, які не віднесені до категорій зон радіоактивно забруднених територій (стаття 2), за винятком переселення до близьких родичів. Порядок відселення та самостійного переселення ( 706-92-п ) визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 5. Умови реевакуації населення
Реевакуація населення провадиться виключно у добровільному порядку після зниження радіоактивного забруднення території до рівня, який передбачає безпечні умови проживання без обмежень відповідно до частини першої статті 3 цього Закону. Рішення про реевакуацію населення приймається Кабінетом Міністрів України за висновками Національної комісії радіаційного захисту населення України.
Стаття 6. Якість продуктів харчування та сільськогосподарської продукції
Продукти харчування та сільськогосподарська продукція, в яких вміст радіонуклідів не перевищує затверджених допустимих рівнів, вважаються придатними для реалізації та споживання. Допустимі рівні вмісту радіонуклідів у продуктах харчування та сільськогосподарській продукції затверджуються Міністерством охорони здоров'я України за погодженням з Національною комісією радіаційного захисту населення України. Продукція, вироблена в зонах радіоактивного забруднення, повинна мати сертифікат відповідності затвердженим допустимим рівням вмісту радіонуклідів, в якому зазначаються відомості про місце виробництва продукції, вміст радіонуклідів, відповідального виробника цієї продукції і контролера, який перевірив її на вміст радіонуклідів. { Стаття 6 в редакції Закону N 230/96-ВР від 06.06.96 }
Стаття 7. Заборона виробництва та реалізації радіоактивно забрудненої продукції і умови її використання та переробки
Виробництво та реалізація продукції, радіоактивна забрудненість якої перевищує допустимі рівні вмісту радіонуклідів, за винятком продукції науково-виробничого та дослідного характеру, забороняються. У разі неможливості використання та переробки продукції, забрудненої радіонуклідами понад затверджені допустимі рівні, вона підлягає вилученню та знищенню у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з відшкодуванням пов'язаних із цим витрат виробниками забрудненої продукції. { Стаття 7 в редакції Закону N 230/96-ВР від 06.06.96 }
Стаття 8. Інформація про рівні радіоактивного забруднення
Кабінет Міністрів України забезпечує громадянам України надання повної, своєчасної та достовірної інформації про рівні забруднення радіоактивними речовинами місцевостей, на яких вони проживають або працюють, про ступінь забрудненості радіонуклідами продуктів харчування та майна, про усі вимоги та умови додержання режиму радіаційної безпеки. Органи громадського контролю можуть перевіряти достовірність зазначеної інформації.
Р о з д і л II
СТАТУС ОСІБ, ЯКІ ПОСТРАЖДАЛИ ВНАСЛІДОК ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ
Стаття 9. Визначення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
Особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Стаття 10. Визначення осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС
Учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців *, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України. _____________________ * Тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають(перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань. { Примітка до статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 230/96-ВР від 06.06.96 } { Стаття 10 в редакції Закону N 2532-12 від 01.07.92, із змінами, внесеними згідно із Законом N 230/96-ВР від 06.06.96 }
Стаття 11. Визначення осіб, які належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи
До потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать:
1) евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення; 2) особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій; 3) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років; 4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років; 5) особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів України; 6) особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до частини п'ятої статті 17 цього Закону. { Частину першу статті 11 доповнено пунктом 6 згідно із Законом N 1767-IV ( 1767-15 ) від 15.06.2004 } Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать неповнолітні діти, зазначені у статті 27 цього Закону. Після досягнення повноліття (в разі одруження або влаштування на роботу в передбачених чинним законодавством випадках до досягнення повноліття - за їх бажанням відповідно з часу одруження або влаштування на роботу) визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи провадиться на умовах, визначених частиною першою цієї статті, а щодо потерпілих, зазначених у пункті 6 частини першої цієї статті, визначення категорії провадиться відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 цього Закону. { Частина друга статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2400-III ( 2400-14 ) від 26.04.2001, N 1767-IV ( 1767-15 ) від 15.06.2004 } { Стаття 11 в редакції Законів N 2532-12 від 01.07.92, N 230/96-ВР від 06.06.96 }
Стаття 12. Встановлення причинного зв'язку між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою
Причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію Міністерства охорони здоров'я України. Неповнолітнім дітям, зазначеним у статті 27 цього Закону, в разі захворювання причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи встановлюється відповідно до частини першої цієї статті. На встановлення причинного зв'язку між погіршенням стану здоров'я і встановленням інвалідності та наслідками Чорнобильської катастрофи мають право особи, яким після досягнення повноліття не буде надано відповідно до частини першої статті 11 цього Закону статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, з числа: - зазначених у пункті 2 статті 27 цього Закону; - народжених після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до 1 або 2 категорії постраждалих, або матір'ю, яка на час настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до 1 або 2 категорії постраждалих; - хворих на рак щитовидної залози. { Стаття 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2532-12 від 01.07.92, в редакції Закону N 230/96-ВР від 06.06.96 }
Стаття 13. Обов'язок держави перед громадянами за шкоду, завдану внаслідок Чорнобильської катастрофи
Держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за: { Абзац перший частини першої статті 13 в редакції Закону N 230/96-ВР від 06.06.96 } 1) пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; 2) втрату годувальника, якщо його смерть пов'язана з Чорнобильською катастрофою; 3) матеріальні втрати, що їх зазнали громадяни та їх сім'ї у зв'язку з Чорнобильською катастрофою, відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України. На державу покладаються також зобов'язання щодо своєчасного медичного обстеження, лікування і визначення доз опромінення учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи. { Частина друга статті 13 в редакції Закону N 230/96-ВР від 06.06.96 }
продолжение следует
Источник: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=796-12 | 
