Свадебные обряды - Рисунки Де Ля Флиза - История - Каталог статей - Чернобыль & Чернобыляне
Вторник, 21.02.2017, 14:02
Приветствую Вас Гость

Чернобыль & Чернобыляне

Каталог статей

Главная » Статьи » История » Рисунки Де Ля Флиза

Свадебные обряды
Весільні обряди 

У весільних обрядах Київської губернії іноді стільки смішних і дивних звичаїв, що вони не варті того, щоб їх описувати, тут ідеться про основні з них.

Сватання

Селяни Київської губернії рідко одружуються з любові як з одного, так і з другого боку, здебільшого ж за звичкою або згідно з уявленням, що неодружений чоловік не може вступити до розряду господарів. І хоча часто трапляється так, що хлопець і дівчина, кохаючи один одного, часто зустрічаються на вечорницях  або перед корчмою у святкові дні, їх одруження повністю залежить од волі батьків.
Взагалі сватання  відбувається таким чином: коли хлопцеві виповнюється 19-20 або 22 роки, батьки зобов’язують його одружитись і знаходять йому дівчину, на що він майже завжди погоджується без супротиву; тоді з-поміж сусідів вибирають сватів, посилаючи з хлібом-сіллю у хату, де живе обрана дівчина. Там викликають дівчину, яка з’являється і повертається спиною до сватів, дивлячись на стіну; її запитують, чи згодна вона одружитись з цим хлопцем (буквально: йти позаду нього), вона відповідає, не обертаючись од стіни: "Як батько й мати хочуть, то й я згодна". Якщо батьки згодні, дівчина подає сватам хустку або рушник чи смугу тканини, тоді сватів починають пригощати і припрошувати. Коли батьки не дають згоди на одруження, то відмовляють таким висловом: "Нехай вам Бог дає щастя деінде, а нам деінде."
У деяких селах замість відмови подають гарбуза 58, це вже свого роду конфуз, це робиться тоді, коли хлопець претендує на дівчину, яка займає вище, аніж він, становище. У такому разі молодь, яка звичайно слухає й заглядає через вікна у хату, побачивши, що піднесли гарбуза, співає: "Гарбуз зелений, не сватай дівки, парубок мерзенний". Отож, одержавши відмову в одному місці, батьки посилають на другий, а іноді й на третій день сватів в іншу хату, доки не знайдуть нареченої для свого сина.

Весілля

Напередодні весілля, яке завжди відбувається у них в неділю, наречений і наречена у супроводі своїх близьких, а саме : молодий з боярином, молода з дівчиною, яку обрала собі за подругу (дружку) обходять геть усе село, йдучи від хати до хати, і скрізь, навіть на вулиці, зустрічаючи селян і навіть чужих людей, підходять до них, кланяються до землі, цілують руку найстаршим, а інших обнімають і запрошують усіх до себе на весілля 39 такими словами: "Просили батько й мати, і я прошу на хліб-сіль, на весілля."
У хатах родичів і старших кладуть з цієї нагоди калач на стіл, дівчата, які супроводжують наречену, співають:

Усі двори обходили,
слізоньки не зронили,
як на батьків двір дійшла,
то стала — заплакала.
Ой, дворе ж мій, двореньку,
яка ж я тобі важка.
Не так тому дворенькові,
як своєму батенькові,
що він мене заміж оддає,
а діла не научає.
Навчать, доню, добрі люди,
батенькові жаль буде.

Увечері цього ж дня наречений разом із своїми батьками, родичами та знайомими, йдуть, співаючи, до хати молодої:

Ідемо до дівки,
як місяць до зірки,
несемо чоботи
шевської роботи.
Ой, вийди, Ганнусю, вийди,
не буде тобі кривди,
стань собі на помості,
частуй свої гості.
На дворі грязько, а в сінечках сухо,
вийди, Ганнусю, щебетухо.
Вийшла щебетати,
а тепер проси до хати.

У хаті нареченої дівчата співають, чекаючи їх:

В городі зеленая рута, жовтий цвіт,
чого тебе, Йване , досі нєт,
писала б листи, не вмію,
посилала б посли, не смію.
Пішла б я сама, та боюся,
далекая доріженька, подоб’юся.

Коли приходять у хату до молодої, дівчата співають:

Гуслі гудуть та в хату йдуть,
наряжайся, дівко Ганнусю,
бо візьмуть тебе.
Єсть у мене мій батенько,
не дасть мене.

Після цього батьки нареченої запрошують їх до столу й обдаровують родичів нареченого; жінкам дають очіпки, чоловікам — хустки, дівчатам — стрічки, а матері — чоботи; іншим знайомим замість подарунків дають по маленькій хлібині. Після цього відпочивають, молодь, чоловіки й жінки співають і танцюють 60. Увечері жінки печуть весільний хліб (коровай) 61, який ставлять посеред столу, при цьому жінки й дівчата співають різних пісень, серед інших ось таку:

Славний город, дівич-вечір,
Ой рано, рано, на три стіни кам’яні,
На четвертій золотій, маківочка,
А на тій маківочці ластівочка
Звила гніздечко з чорного шовку,
Перше дитятко Іванко,
А друге дитятко Ганнуся.

Наступного дня, тобто у неділю, їх ведуть до церкви до вінця, співаючи:

Давай, мати, шубу,
Підемо до шлюбу,
Із скрипками та з цимбалами
Та з молодими боярами.

Після обідні їх вінчають , а від вінця всі йдуть до хати нареченої, де на них чекає учта, і співають:

Вийди, мати, з калачем,
Вже ж твоє дитятко з паничем,
А не з паничем, тільки з мужиком,
Зв’язані рученьки рушником.

Мати нареченої зустрічає їх з хлібом-сіллю . Після обіду наречений з родиною повертається додому. У хатах молодих на столі ставлять гілку, прикрашаючи квітами чи калиною, яку вони називають "гільцем" , й співаючи в цей же час таких пісень:

По калину ходили,
Калину ламати,
Гільця добувати.
В того батенька калиночка,
Калину ламайте,
Розу щипайте, мені
Гільце звивайте.
А я дружечка менша всіх,
Звила гілечко краще всіх.

Наречений і наречена знову обходять село просити на весілля, з ними, співаючи, йдуть дівчата:

Матінко моя,
Тепер я не твоя,
Тепер я Грицькова (Петрова чи Іванова)
Шлюб брала, шлюб брала,
Тричі разом перед образом присягала.

Увечері молодий разом з рідними і близькими знову йде з музикою до хати нареченої, щоб забрати її до себе . При виході з хати йому співають:

Випроводжай мене, ненько, хорошенько,
До тей тещеньки гордой,
До тей Марусі хорошой,
А там мед-пиво п’ють,
А там мене молодого давно ждуть.

Перед молодим несуть гілку дерева, яку називають "гільцем." Мати молодої, одягнена у вивернутий вовною назовні кожух , зустрічає молодих перед порогом з хлібом-сіллю, тримаючи його в руках, вкритих кожухом, а весільний хор співає:

Що то вийшло кострубатого?
Що то вийшло волохатого?
Який кожух волохатий,
Такий буде зять багатий.

Тоді дружки молодої стають перед молодим, захоплюють двері і не пропускають його до дружини, він удає що хоче силоміць проникнути до хати , за ним ідуть його друзі (бояри) з гілкою дерева, вони кидаються до столу, щоб зламати гільце молодої і поставити своє. Жінки і дівчата з боку молодої захищають своє гільце, яке все-таки ламається; тоді сідають за стіл і п’ють. Пізніше на голову молодої одягають очіпок, який вона кілька разів знімає і відкидає геть від себе, потім ділять весільний коровай між рідними і близькими таким чином: хтось із старостів бере шматочок цього пирога і, ставши на лаві, голосно каже: "У нашого князя і княгині є приятель (називає його ім’я), відгукнись, а як ні, то віддам коровай "запорожцям". (Після церемонії вінчання у церкві і під час весілля молодих називають князем і княгинею). Після цього перед хатою ставлять перевернуту діжку, на ній кладуть хліб і сіль, біля неї ставлять молодих, мати, знову одягнена у кожух з вивернутою назовні вовною, кілька разів обходить їх довкола, кидаючи на землю горіхи або горішки і зерно. Потім молоду садять на сани, а молодий тричі обходить довкола і легенько б’є її нагайкою, примовляючи: "Покидай батькові норови, бери чоловікові" ; потім молоду везуть у хату її чоловіка, де весілля триває далі .
Наступного дня у хаті молодого  печуть пиріг з нетовченим маком, обв’язують його червоними стрічками і йдуть із цим пирогом до батьків молодої з похвалами та подякою за гарне виховання доньки. Іноді на пирозі з товченим маком немає стрічок, у такому випадку це ознака негарної поведінки дівчини до одруження. Молода в цей час залишається у хаті чоловіка. Після цього батько, мати й родичі молодої ідуть до молодого, їх запрошують до столу. Та молода дружина тим часом десь сховалась, і коли мати питає, де її дочка, замість неї приводять переодягненого у жінку хлопчика, це роблять кілька разів; нарешті після наполегливих благань матері їй приводять доньку, яку та, начебто, й не впізнає.
Після цього батьки молодої роблять подарунки, подібні до одержаних у себе вдома; потім весілля з музикою йде до поміщика, священика й до старшини, повертаючись звідти, співають:

Ой, були ми у пана,
Там була нам повага,
Пили мед, горілку
За хорошую дівку.

Зрештою, весільні розваги тривають і на третій день .




Источник: http://litopys.org.ua/deflise/flise01.htm
Категория: Рисунки Де Ля Флиза | Добавил: Natis (05.01.2010)
Просмотров: 2034 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Форма входа
Осталось дней
Выбери язык
Случайное фото
Поиск
Категории раздела
Чернобыльский район [1]
Информация о Чернобыльском районе
Летопись [1]
Летопись
История [1]
Все, что касается истории
Хасиды [6]
Хасиды
Репрессии [2]
Репрессии
Великая Отечественная [5]
Великая Отечественная
Старообрядцы [1]
Старообрядцы
Голодомор [2]
Голодомор
Начало века 20го [3]
Начало века 20го
Рисунки Де Ля Флиза [7]
Рисунки Де Ля Флиза
Сказания Похилевича [1]
Сказания Похилевича
Чернобыль в Великую Отечественную [1]
Последние новости
[26.04.2016]
30 лет со дня катастрофы. (0)
[22.04.2016]
Про організацію та забезпечення проведення Днів пам*яті (поминальних днів) у 2016 році (0)
[05.04.2016]
"Чорнобиль. Історичний нарис" (0)
[06.01.2016]
С Рождеством Христовым! (0)
Чат
Наш возраст
Облако тегов
Кто в гостях

counter
Погода в Чернобыле
Друзья сайта
  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Статистика

    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0



    Chernobylpeople.ucoz.ua © 2017 Все права защищены. Перепечатка материалов сайта разрешена только при публикации активной ссылки на источник.
    По всем интересующим вопросам Вы можете обратиться к нам используя форму обратной связи.

    Конструктор сайтов - uCoz